Через війну дикі тварини дедалі частіше заходять у населені пункти та контактують із домашніми, тому ризик поширення сказу в Україні зріс. Лисиць помічають біля будинків, на дорогах, у парках і навіть серед багатоповерхівок. Водночас частина собак і котів залишилася без господарів або пропустила планову вакцинацію.
За даними Центру громадського здоров’я, у 2023 році в Україні зафіксували 1845 звернень через укуси або інші небезпечні контакти з тваринами. У 2024 році їх було вже 2507, а у 2025-му — 2531. У 2024 та 2025 роках від сказу померли по дві людини. Ще один смертельний випадок зареєстрували у 2026 році станом на 1 березня.
Сказ можна зупинити після укусу. Але діяти потрібно до появи симптомів. Коли хвороба вже уразила нервову систему, шансів урятувати людину майже не залишається.
Як передається сказ
Вірус міститься у слині зараженої тварини. Найчастіше він потрапляє в організм через укус. Проте небезпечною може бути навіть маленька подряпина, яка майже не кровить.
Ризик виникає також тоді, коли слина потрапила в очі, рот, ніс, на свіже садно, поріз або потріскану шкіру.
Переносниками сказу можуть бути собаки, коти, лисиці, вовки, кажани, борсуки та інші ссавці. Домашня тварина теж не завжди безпечна. Особливо якщо її давно не вакцинували або вона контактувала з дикими звірами.
Що робити відразу після укусу
Перше бажання після укусу — знайти власника тварини або сфотографувати рану. Але спочатку потрібно відкрити кран.
Місце укусу чи подряпини слід промивати водою з милом щонайменше 10–15 хвилин. Не просто сполоснути, а ретельно вимивати рану весь цей час. Потім краї пошкодження можна обробити антисептиком і накрити чистою пов’язкою.
Після цього потрібно звернутися до травмпункту, приймального відділення лікарні або центру антирабічної допомоги. Бажано зробити це того самого дня.
Лікарю варто розповісти, коли стався контакт, яка тварина вкусила, чи була кров, куди припав укус і чи можна знайти тварину.
Чого робити не можна
Рану не потрібно припікати, засипати сіллю, попелом або порошками з домашньої аптечки. Такі методи не знищують вірус, але можуть спричинити опік або інфекцію.
Не варто щільно заклеювати пошкодження пластиром, перетягувати кінцівку чи чекати, поки все загоїться. Зовнішній вигляд рани не показує, чи потрапив вірус в організм.
Як проходить вакцинація від сказу
Міфічних «40 уколів у живіт» давно не роблять. Типовий курс складається з п’яти щеплень: у день звернення, а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й день. Дорослим препарат зазвичай вводять у плече, маленьким дітям — у стегно.
Точну схему визначає лікар. Переривати курс після першої чи другої дози не можна, навіть якщо рана вже загоїлася, а самопочуття не змінилося.
За даними Центру громадського здоров’я, правильно та своєчасно проведена вакцинація запобігає розвитку сказу у 96–99% випадків.
При глибоких або множинних укусах лікар може додатково призначити антирабічний імуноглобулін. Він містить готові антитіла та починає діяти швидше, ніж захист після вакцинації.
Особливо небезпечними вважаються укуси в голову, обличчя, шию, кисті та пальці. У цих місцях багато нервових закінчень, тому відкладати звернення не варто.
Якщо тварина домашня
Фраза власника «вона точно здорова» не замінює ветеринарного паспорта. Потрібно перевірити, коли собаку чи кота востаннє вакцинували проти сказу.
Відому домашню тварину можуть передати під ветеринарне спостереження. Проте людині не слід просто чекати вдома. Спочатку потрібно звернутися до лікаря, який оцінить ризик і вирішить, чи починати вакцинацію.
Якщо тварина втекла, загинула або зникла під час спостереження, про це необхідно відразу повідомити медикам.
Коли тварина поводиться підозріло
Хвора на сказ тварина не обов’язково кидається на людей і має піну біля пащі. Вона може стати надто лагідною, втратити страх або сама підійти до людини.
Насторожити мають різкі зміни поведінки, хитка хода, сильне слиновиділення, труднощі з ковтанням, слабкість, параліч або спроби гризти землю та сторонні предмети.
Лисиця, яка вдень заходить у двір і дозволяє до себе наблизитися, — не герой для милого відео. Її не можна годувати, гладити чи ловити голими руками.
Про дику тварину в населеному пункті варто повідомити місцеву владу, ветеринарну службу або територіальне управління Держпродспоживслужби.
Чому не можна чекати симптомів
Перші ознаки сказу можуть нагадувати застуду: слабкість, температура, головний біль і нудота. У місці давно загоєного укусу іноді з’являються свербіж, печіння або поколювання.
Пізніше людині стає важко ковтати. Спроба випити воду може викликати болісний спазм. З’являються судоми, галюцинації, сильне збудження або параліч.
Чекати на ці симптоми після укусу не можна. Вакцина потрібна саме до їх появи.
Навіть якщо після контакту минуло кілька днів, потрібно звернутися до лікаря. Не варто самостійно вирішувати, що вже надто пізно або що небезпека минула.
Після укусу алгоритм простий: 15 хвилин промивати рану водою з милом, накласти чисту пов’язку та звернутися по медичну допомогу. Саме ці дії можуть урятувати життя.